Міжнародна  акція 

«16 днів проти насилля» 

25 листопада – 10 грудня

Девіз:

«Від миру вдома до миру в усьому світі»

Щорічно в Україні з 25 листопада по 10 грудня проводиться  Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства», яка з 1991 року підтримується міжнародною спільнотою. 

Дати початку та завершення Кампанії вибрані не випадково.

Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.

Шістнадцятиденний період кампанії охоплює наступні важливі дати:

25 листопада

Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок

1 грудня

Всесвітній  день боротьби зі СНІДом

2 грудня

Міжнародний день боротьби з рабством

3 грудня

Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями

5 грудня

Міжнародний день волонтера

6 грудня

Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі

9 грудня

Міжнародний день боротьби з корупцією

10 грудня

Міжнародний день прав людини

 

Секстинг: що треба знати та як запобігти сумним наслідкам

Секстинг — пересилання особистих фото, відео й текстових матеріалів інтимного характеру. Секстинг стає нормою серед дорослих, але діти наслідують цей приклад і хочуть проявити себе — це виклик, бо дозволяє дослідити свою сексуальність, інколи отримати компліменти чи виявити довіру. До того ж діти можуть вважати, що секстинг безпечніший за сексуальні стосунки, і хибно думати, що ці матеріали ніхто ніколи не побачить.

Обговорюємо правила безпеки з дітьми

1. «Будь ласка, не поширюй зображення інтимного характеру. Якщо хтось із твоїх знайомих чи незнайомих переслав інтимні фото — одразу видаляй».

2. «Ігноруй прохання відправити комусь твоє інтимне фото. Якщо людина справді цінує ваші стосунки, то зрозуміє тебе й більше не проситиме. Потенційний ризик дуже високий, навіть якщо ти знаєш людину в реальному житті».

3. «Блокуй користувачів, які змушують тебе почуватись некомфортно чи розмовляють з тобою так, що тобі це неприємно».

4. «Секстинг — це частина здорових і романтичних стосунків. Так, для когось це весело й ризиковано. Але пам’ятай, що такі зображення можуть потрапити до широкої аудиторії без твого бажання і дозволу».

5. «Якщо хтось показав тобі інтимне фото знайомої людини, розкажи їй про це. Не критикуй і не ображай, а просто проінформуй, що такий матеріал є в доступі».

Про що ще варто поговорити?

Розкажіть дитині, що секстинг є незаконним, а такі зображення дуже важко видалити після публікації.

Поділіться реальними історіями про секстинг і не перетворюйте розмову на сварку й приниження.

Частіше повторюйте, що ви підтримаєте дитину, що б поганого з нею не трапилось.

Навчіть дитину використовувати тест білборда. Це потрібно для того, щоб вона відповідальніше ставилася до матеріалів, які відправляє та публікує.

1. На трьох стікерах одного кольору попросіть дитину написати свої особливості, якими вона пишається: риса характеру, колір волосся.
2. На трьох стікерах іншого кольору попросіть написати свої життєві перемоги: вміння плавати, прочитану книгу.
3. На останніх трьох стікерах нехай напише свої секрети. Якщо не хоче їх писати — можна позначити умовним знаком: сердечко, пташка, зірочка.
4. Запропонуйте ліворуч на стіні повісити стікери, на яких дитина записала свої особливості, і прочитати їх. А праворуч прикріпити стікери, на яких записані перемоги, і також їх прочитати. Далі запропонуйте уявити, що вільне місце посередині — це білборд для закладу освіти , і все, що на ньому зараз з’явиться, ПОБАЧАТЬ УСІ.
5. Запитайте, чи хоче дитина прикріпити на цей білборд стікери зі своїми секретами. Переважно діти відмовляються. Слід пояснити, що це добре, і вони не повинні цього робити. Якщо дитина все ж бажає прикріпити «секретні стікери», поясніть, що приватна інформація може бути відома тільки вузькому колу людей — наприклад, батькам чи родичам.

Превентивне виховання пiдлiткiв

 Проблема превентивного виховання завжди була і є пріоритетною в системі педагогічних, медичних, правових, соціологічних досліджень у різних країнах світу. В Україні ця проблема набуває особливої гостроти, оскільки молодь формується в складних соціокультурних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства. 

Превентивне виховання – це система підготовчих та профілактичних дій педагогів, спрямованих на запобігання формуванню в учнів негативних звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки підлітків та організацію належного догляду за діяльністю здобувачiв освiти.

Мета превентивного виховання полягає у розвитку почуття соціальної відповідальності підлітків за свою поведінку, сприяє не лише усвідомленню своїх прав, а й обов’язків.

Як зазначається в Концепції превентивного виховання дітей і молоді, превентивне виховання має бути цілеспрямованою системою заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, інформаційно-освітнього та організаційного характеру, спрямованих на формування позитивних соціальних установок, запобігання негативним звичкам, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих відносин.

Психологічний аспект превентивної діяльності передбачає диференційований індивідуально-психологічний, статево-віковий підхід до виявлення генезису деструктивних проявів у поведінці особистості й розробку науково-обгрунтованих програм соціалізації та корекції девіацій.

Правовий аспект полягає в охороні й захисті прав особистості, формуванні правової культури.

Слід вважати, що умови сімейного виховання дитини відбиваються на всьому житті і служать відправним моментом формування особистості. Сім’я, з точки зору пред’явлених до неї вимог, повинна максимально забезпечувати адаптацію дітей до умов суспільного життя, а також підготувати ґрунт для прийняття дитиною соціальних норм, тобто вона перша включається у вирішення завдань соціалізації індивіда. Але проблема полягає в тому, що сучасна сім’я часто не бажає, не вміє чи неспроможна правильно виховувати дітей. Тому заклад освiти, налагоджуючи контакт з сім’єю і постійну взаємодію, повинна допомогти у розв’язанні цієї проблеми.

Розуміючи важливість даної роботи, педагоги  повинні прагнути налагодити тісну співпрацю з батьківською громадськістю. Найпоширенішими формами такої взаємодії є відвідування учнів вдома з метою ознайомлення з умовами проживання і виховання дитини, що дає можливість раннього виявлення неблагополучних сімей, проведення тематичних батьківських зборів, індивідуальних консультацій, підтримання постійного контакту з батьками.

Реалізація мети та завдань превентивного виховання здійснюється за такими критеріями:

1. на рівні фізичного здоров’я:

прагнення фізичної досконалості, ставлення до власного здоров’я, як до найвищої соціальної цінності. Фізична розвиненість, загальна фізична працездатність. Загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування;

2. на рівні психічного здоров'я (психологічного комфорту):

відповідність пізнавальної діяльності календарному віку, розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції, адекватна самооцінка, відсутність акцентуацій характеру та шкідливих звичок;

3. на рівні духовного здоров’я:

узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, наявність позитивного ідеалу, працелюбність, почуття прекрасного в житті;

4. на рівні соціального здоров’я (соціального добробуту):

сформована громадянська відповідальність за наслідки нездорового способу життя, соціально орієнтована комунікативність, доброзичливість у ставленні до людини, здатність до самоактуалізації, саморегуляції, самовиховання.

5. фізичне виховання є невід’ємною складовою превентивної освіти, яка забезпечує можливість набуття кожною дитиною необхідних знань про здоров'я і засоби його зміцнення.

 16 листопада у світі відзначають Міжнародний день толерантності.

Свято запровадили ще у 1995 році, коли ЮНЕСКО ухвалила Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від віросповідання, національності, сексуальної орієнтації або кольору шкіри.

Толерантність – це насамперед про повагу, про прийняття і про визнання основоположних прав і свобод людини. Про розуміння, що усі ми різні і маємо право на самовираження.

Принципи рівності та недискримінації закріплені у міжнародному та національному законодавстві, згідно з якими всі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах.

Зрештою, щасливе життя неможливо побудувати на нетерпимості. Вона руйнує зсередини, отруює, і якщо люди не перестануть вішати одне на одного ярлики, то попереду нашу планету чекатиме лише темрява. Там не залишиться місця ні нам, ні нашим нащадкам.

Пам’ятаймо, що бути людяними – це обов’язок кожного з нас. Вирощувати сильне, здорове, толерантне й мудре покоління – це наша спільна робота. І якщо ми прищеплюватимемо ненависть, вона до нас і повернеться.

Цінуймо, поважаймо і підтримуймо одне одного!

 Про силу підтримки та єдності

Чому зграя летить клином? Зясувалося, що кожен птах, змахуючи крилами, забезпечує підйом для птиці, що знаходиться безпосередньо за нею. Завдяки такій побудові вся зграя збільшує швидкість польоту на 71 % в порівнянні зі швидкістю, яку може розвинути кожен птах окремо.

• Якщо люди, будуть узгоджено рухатися в одному напрямку з іншими, вони зможуть потрапити туди, куди їм потрібно швидше і легше, завдяки тому, що можна покластися один на одного.

Коли ватажок втомлюється, він повертається в кінець косяка, і інший гусак встає на чолі зграї.

• Виконувати важку роботу по черзі набагато легше.

Гуси в кінці зграї кричать, заохочуючи тих, хто попереду не зменшувати швидкість, підштовхуючи перших вперед.

• Підтримка - запорука успіху.

Якщо гусак "випадає" зі зграї, два інших гусака теж залишають зграю і слідують за ним, щоб надати йому допомогу. Вони залишаються зі своїм ватажком до тих пір, поки він не видужає.

• Підтримувати один одного потрібно не тільки в скрутні часи, а й тоді, коли ми сильні...

 Метод Седона: найсильніша психотехніка для виходу з емоційної ями

Творець методу Седона, Лестер Левенсон, зміг за допомогою цієї психотехніки впоратися з серйозними захворюваннями і жив набагато довше, ніж для нього визначили лікарі.

Він вважав, що вирішення всіх людських проблем лежить на рівні емоцій.

Методика вивільнення спрямована на боротьбу з різними видами емоцій. Він полягає в опрацюванні п’яти питань, які необхідно собі постійно задавати. Регулярна робота над собою дозволить поміняти відчуття з положення «все погано» в «чудове життя». Методика змушує тренуватися і досягати прискореного сприйняття, життєвої гармонії, вибирати позитивні емоції.

Щоб вибратися з емоційної ями, задайте собі всього 5 питань.

Перше – що зараз зі мною?

Людині необхідно запитати себе, що з нею відбувається в цей момент часу – що вона відчуває, думає, що з нею сталося. Потім вона повинна визначити свій стан і відповісти на питання. Наприклад, вона відповідає, що в даний момент відчуває тривогу.

Тоді вона повинна поставити собі наступне запитання.

Друге – чи можу я прийняти це?

Відповідь має бути позитивною.

Навіть якщо ви абсолютно не готові прийняти те, що з вами відбувається – якусь хворобу, поганий настрій, злість, образу, ви повинні підтверджувати готовність. Адже якщо ви не погодитеся, нічого не відбудеться. Ви ніяк не зможете вплинути на події, які вже з вами відбуваються.

Якщо займаєтеся боротьбою з неприйняттям існуючого події, у вас всі сили йдуть саме на боротьбу з положенням, а не на його зміни. Але як тільки ви змирилися з існуючою ситуацією, відразу стає легше. І тоді вивільняється енергія для того, щоб на неї вплинути, змінити.

Третє- чи можу я відпустити?

Відповідати потрібно завжди «так». Навіть якщо є чітке бажання відповісти «ні», необхідно стверджувати готовність відпустити. Потрібно не обманювати себе, а сформувати бажання насправді сприйняти і відпустити ситуацію. До тих пір, поки ви будете бачити це положення, відчуваючи негативні емоції, все буде тільки погіршуватися. А зі стану «мені погано» – ви ніколи не вирішите ніяку проблему.

Четверте – а я це відпущу?

І відповідати потрібно позитивно. Коли подію відпустити, вона більше не змушує відчувати своє нещастя.

Чому так відбувається? Тому що ви вже погодилися з ним, змирилися з тим, що трапилося. Тільки після того, як ви погодилися з фактом, що проблема існує, ви можете починати її вирішувати. Наприклад, поки ви не визнали факт, що ви алкоголік, ви не можете почати з ним боротися, лікувати його, адже неможливо боротися з тим, чого не існує. Згода з існуючою реальністю потрібна для того, щоб робити наступний крок. Відпустити проблему можна тільки після того, як ви відпустите всі переживання з її приводу.

П’яте – коли я це зроблю?

Відповідати необхідно – «зараз». Відповідаючи, потрібно здійснювати вплив думки – вивільняти це стан. Як повинно відчуватися «відпустити»? У кожної людини це відбувається по-різному. Кожен може відчувати свої емоції. Це психофізіологічна дія може супроводжуватися почуттям, що вона виходить з тіла у вигляді пари, або кидає, як цеглу, хтось спалює, як на багатті, а хтось виливає з себе потік бруду. Це не має значення. Головне, щоб ви відчули, як негативна емоція виходить, відчували полегшення від того, що від неї позбулися.

Ви відпускаєте і знову повторюєте питання заново. Від першого разу, швидше за все, ви нічого не відчуєте, але при багаторазовому повторенні, будете відчувати все більше і більше полегшення. Спочатку прийде блаженна легкість.

Потрібно продовжувати далі чи можна зупинятися?

Продовжуйте. Відчуття буде поліпшуватися. Це відбувається тому, що спочатку ви звільняєтесь від вантажу справжніх, повсякденних проблем. А потім прийде час для інших пластів, минулого життя, образ і проблем минулого, тих, що «застрягли» і не дають розвиватися далі.

При звільненні пригнічених емоцій, ви з часом досягнете стану спокою і незворушності, коли вас ніщо не зможе розсердити, розладнати, засмутити. Ви перестанете відчувати лінь.

У вас набереться велика кількість сил, яку ви захочете застосувати на досягнення реальних цілей та рішень.

Як працює метод Седона?

Ця психотехніка має накопичувальне дію. Із звільненням емоцій, вивільнення отримує заряд енергії, який допоможе надати думкам ясність, спокійно знаходити найбільш краще рішення для будь-яких проблем. Таким чином, всі вивільнені сили витратяться нема на обдумування і відкладання проблеми, а на її рішення.

Люди, що займаються цією методикою, відзначають, что у них відбулися серйозні Позитивні Зміни в душевному та фізічному плані. Їх цілі в житті стали носити позитивний характер и здобули ясність. До людини повертається дитяча здатність відчувати більш Сильні і радісні емоції, але НЕ відчувати до них нездорової пристрасті

Ці вправи можна робити в будь-якому місці – на прогулянці, в транспорті, в будь-який час, коли мозок вільний від вирішення повсякденних завдань. Постійне виконання поступово очищає людину від негативних думок, тому що він створює у себе звичку опрацьовувати і відпускати будь-які думки і емоції, тим самим звільняючи його для підняття свого емоційного тонусу.

Всього 25 хвилин роботи над собою в день, протягом місяця, достатньо, щоб позбутися від постійного неприйняття навколишнього світу, гніву і ненависті, і перейти в спокійний і радісний стан.