Превентивне виховання пiдлiткiв

 Проблема превентивного виховання завжди була і є пріоритетною в системі педагогічних, медичних, правових, соціологічних досліджень у різних країнах світу. В Україні ця проблема набуває особливої гостроти, оскільки молодь формується в складних соціокультурних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства. 

Превентивне виховання – це система підготовчих та профілактичних дій педагогів, спрямованих на запобігання формуванню в учнів негативних звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки підлітків та організацію належного догляду за діяльністю здобувачiв освiти.

Мета превентивного виховання полягає у розвитку почуття соціальної відповідальності підлітків за свою поведінку, сприяє не лише усвідомленню своїх прав, а й обов’язків.

Як зазначається в Концепції превентивного виховання дітей і молоді, превентивне виховання має бути цілеспрямованою системою заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, інформаційно-освітнього та організаційного характеру, спрямованих на формування позитивних соціальних установок, запобігання негативним звичкам, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих відносин.

Психологічний аспект превентивної діяльності передбачає диференційований індивідуально-психологічний, статево-віковий підхід до виявлення генезису деструктивних проявів у поведінці особистості й розробку науково-обгрунтованих програм соціалізації та корекції девіацій.

Правовий аспект полягає в охороні й захисті прав особистості, формуванні правової культури.

Слід вважати, що умови сімейного виховання дитини відбиваються на всьому житті і служать відправним моментом формування особистості. Сім’я, з точки зору пред’явлених до неї вимог, повинна максимально забезпечувати адаптацію дітей до умов суспільного життя, а також підготувати ґрунт для прийняття дитиною соціальних норм, тобто вона перша включається у вирішення завдань соціалізації індивіда. Але проблема полягає в тому, що сучасна сім’я часто не бажає, не вміє чи неспроможна правильно виховувати дітей. Тому заклад освiти, налагоджуючи контакт з сім’єю і постійну взаємодію, повинна допомогти у розв’язанні цієї проблеми.

Розуміючи важливість даної роботи, педагоги  повинні прагнути налагодити тісну співпрацю з батьківською громадськістю. Найпоширенішими формами такої взаємодії є відвідування учнів вдома з метою ознайомлення з умовами проживання і виховання дитини, що дає можливість раннього виявлення неблагополучних сімей, проведення тематичних батьківських зборів, індивідуальних консультацій, підтримання постійного контакту з батьками.

Реалізація мети та завдань превентивного виховання здійснюється за такими критеріями:

1. на рівні фізичного здоров’я:

прагнення фізичної досконалості, ставлення до власного здоров’я, як до найвищої соціальної цінності. Фізична розвиненість, загальна фізична працездатність. Загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування;

2. на рівні психічного здоров'я (психологічного комфорту):

відповідність пізнавальної діяльності календарному віку, розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції, адекватна самооцінка, відсутність акцентуацій характеру та шкідливих звичок;

3. на рівні духовного здоров’я:

узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, наявність позитивного ідеалу, працелюбність, почуття прекрасного в житті;

4. на рівні соціального здоров’я (соціального добробуту):

сформована громадянська відповідальність за наслідки нездорового способу життя, соціально орієнтована комунікативність, доброзичливість у ставленні до людини, здатність до самоактуалізації, саморегуляції, самовиховання.

5. фізичне виховання є невід’ємною складовою превентивної освіти, яка забезпечує можливість набуття кожною дитиною необхідних знань про здоров'я і засоби його зміцнення.

 16 листопада у світі відзначають Міжнародний день толерантності.

Свято запровадили ще у 1995 році, коли ЮНЕСКО ухвалила Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від віросповідання, національності, сексуальної орієнтації або кольору шкіри.

Толерантність – це насамперед про повагу, про прийняття і про визнання основоположних прав і свобод людини. Про розуміння, що усі ми різні і маємо право на самовираження.

Принципи рівності та недискримінації закріплені у міжнародному та національному законодавстві, згідно з якими всі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах.

Зрештою, щасливе життя неможливо побудувати на нетерпимості. Вона руйнує зсередини, отруює, і якщо люди не перестануть вішати одне на одного ярлики, то попереду нашу планету чекатиме лише темрява. Там не залишиться місця ні нам, ні нашим нащадкам.

Пам’ятаймо, що бути людяними – це обов’язок кожного з нас. Вирощувати сильне, здорове, толерантне й мудре покоління – це наша спільна робота. І якщо ми прищеплюватимемо ненависть, вона до нас і повернеться.

Цінуймо, поважаймо і підтримуймо одне одного!

 Про силу підтримки та єдності

Чому зграя летить клином? Зясувалося, що кожен птах, змахуючи крилами, забезпечує підйом для птиці, що знаходиться безпосередньо за нею. Завдяки такій побудові вся зграя збільшує швидкість польоту на 71 % в порівнянні зі швидкістю, яку може розвинути кожен птах окремо.

• Якщо люди, будуть узгоджено рухатися в одному напрямку з іншими, вони зможуть потрапити туди, куди їм потрібно швидше і легше, завдяки тому, що можна покластися один на одного.

Коли ватажок втомлюється, він повертається в кінець косяка, і інший гусак встає на чолі зграї.

• Виконувати важку роботу по черзі набагато легше.

Гуси в кінці зграї кричать, заохочуючи тих, хто попереду не зменшувати швидкість, підштовхуючи перших вперед.

• Підтримка - запорука успіху.

Якщо гусак "випадає" зі зграї, два інших гусака теж залишають зграю і слідують за ним, щоб надати йому допомогу. Вони залишаються зі своїм ватажком до тих пір, поки він не видужає.

• Підтримувати один одного потрібно не тільки в скрутні часи, а й тоді, коли ми сильні...

 Метод Седона: найсильніша психотехніка для виходу з емоційної ями

Творець методу Седона, Лестер Левенсон, зміг за допомогою цієї психотехніки впоратися з серйозними захворюваннями і жив набагато довше, ніж для нього визначили лікарі.

Він вважав, що вирішення всіх людських проблем лежить на рівні емоцій.

Методика вивільнення спрямована на боротьбу з різними видами емоцій. Він полягає в опрацюванні п’яти питань, які необхідно собі постійно задавати. Регулярна робота над собою дозволить поміняти відчуття з положення «все погано» в «чудове життя». Методика змушує тренуватися і досягати прискореного сприйняття, життєвої гармонії, вибирати позитивні емоції.

Щоб вибратися з емоційної ями, задайте собі всього 5 питань.

Перше – що зараз зі мною?

Людині необхідно запитати себе, що з нею відбувається в цей момент часу – що вона відчуває, думає, що з нею сталося. Потім вона повинна визначити свій стан і відповісти на питання. Наприклад, вона відповідає, що в даний момент відчуває тривогу.

Тоді вона повинна поставити собі наступне запитання.

Друге – чи можу я прийняти це?

Відповідь має бути позитивною.

Навіть якщо ви абсолютно не готові прийняти те, що з вами відбувається – якусь хворобу, поганий настрій, злість, образу, ви повинні підтверджувати готовність. Адже якщо ви не погодитеся, нічого не відбудеться. Ви ніяк не зможете вплинути на події, які вже з вами відбуваються.

Якщо займаєтеся боротьбою з неприйняттям існуючого події, у вас всі сили йдуть саме на боротьбу з положенням, а не на його зміни. Але як тільки ви змирилися з існуючою ситуацією, відразу стає легше. І тоді вивільняється енергія для того, щоб на неї вплинути, змінити.

Третє- чи можу я відпустити?

Відповідати потрібно завжди «так». Навіть якщо є чітке бажання відповісти «ні», необхідно стверджувати готовність відпустити. Потрібно не обманювати себе, а сформувати бажання насправді сприйняти і відпустити ситуацію. До тих пір, поки ви будете бачити це положення, відчуваючи негативні емоції, все буде тільки погіршуватися. А зі стану «мені погано» – ви ніколи не вирішите ніяку проблему.

Четверте – а я це відпущу?

І відповідати потрібно позитивно. Коли подію відпустити, вона більше не змушує відчувати своє нещастя.

Чому так відбувається? Тому що ви вже погодилися з ним, змирилися з тим, що трапилося. Тільки після того, як ви погодилися з фактом, що проблема існує, ви можете починати її вирішувати. Наприклад, поки ви не визнали факт, що ви алкоголік, ви не можете почати з ним боротися, лікувати його, адже неможливо боротися з тим, чого не існує. Згода з існуючою реальністю потрібна для того, щоб робити наступний крок. Відпустити проблему можна тільки після того, як ви відпустите всі переживання з її приводу.

П’яте – коли я це зроблю?

Відповідати необхідно – «зараз». Відповідаючи, потрібно здійснювати вплив думки – вивільняти це стан. Як повинно відчуватися «відпустити»? У кожної людини це відбувається по-різному. Кожен може відчувати свої емоції. Це психофізіологічна дія може супроводжуватися почуттям, що вона виходить з тіла у вигляді пари, або кидає, як цеглу, хтось спалює, як на багатті, а хтось виливає з себе потік бруду. Це не має значення. Головне, щоб ви відчули, як негативна емоція виходить, відчували полегшення від того, що від неї позбулися.

Ви відпускаєте і знову повторюєте питання заново. Від першого разу, швидше за все, ви нічого не відчуєте, але при багаторазовому повторенні, будете відчувати все більше і більше полегшення. Спочатку прийде блаженна легкість.

Потрібно продовжувати далі чи можна зупинятися?

Продовжуйте. Відчуття буде поліпшуватися. Це відбувається тому, що спочатку ви звільняєтесь від вантажу справжніх, повсякденних проблем. А потім прийде час для інших пластів, минулого життя, образ і проблем минулого, тих, що «застрягли» і не дають розвиватися далі.

При звільненні пригнічених емоцій, ви з часом досягнете стану спокою і незворушності, коли вас ніщо не зможе розсердити, розладнати, засмутити. Ви перестанете відчувати лінь.

У вас набереться велика кількість сил, яку ви захочете застосувати на досягнення реальних цілей та рішень.

Як працює метод Седона?

Ця психотехніка має накопичувальне дію. Із звільненням емоцій, вивільнення отримує заряд енергії, який допоможе надати думкам ясність, спокійно знаходити найбільш краще рішення для будь-яких проблем. Таким чином, всі вивільнені сили витратяться нема на обдумування і відкладання проблеми, а на її рішення.

Люди, що займаються цією методикою, відзначають, что у них відбулися серйозні Позитивні Зміни в душевному та фізічному плані. Їх цілі в житті стали носити позитивний характер и здобули ясність. До людини повертається дитяча здатність відчувати більш Сильні і радісні емоції, але НЕ відчувати до них нездорової пристрасті

Ці вправи можна робити в будь-якому місці – на прогулянці, в транспорті, в будь-який час, коли мозок вільний від вирішення повсякденних завдань. Постійне виконання поступово очищає людину від негативних думок, тому що він створює у себе звичку опрацьовувати і відпускати будь-які думки і емоції, тим самим звільняючи його для підняття свого емоційного тонусу.

Всього 25 хвилин роботи над собою в день, протягом місяця, достатньо, щоб позбутися від постійного неприйняття навколишнього світу, гніву і ненависті, і перейти в спокійний і радісний стан.

 Рекомендації щодо поведінки під час карантину

1.Критичне мислення. Усвідомити, що є речі, на які я не можу впливати, не можу змінити. Зрозуміти, що лежить в «полі мого впливу» (зупинити коронавірус я не можу, але можу дотримуватись гігієни та самоізолюватись). Для того, щоб не ставати рознощиком емоційного зараження – не репостити і не поширювати в родині неперевірену інформацію. Утримуватися від непродуманих коментарів, фото і відео, які можуть згубно впливати на людей з менш критичним мисленням.

2.Інформаційна гігієна. Постійне занурення у стрічку новин лише підвищить тривогу. Обрати два – три джерела інформації, яким довіряєте, і обов’язково аналізувати отримані дані. Тримати баланс між емоційністю та раціональністю. Не проводити в інформаційному потоці більше 1 години на день. Дивитися новини 1 або 2 рази на день. Виділяти для цього окремий конкретний час (наприклад, кожен день з 15:00 до 16:00). Краще не робити це зранку, перед сном і на голодний шлунок.

3.Створення щоденного ритуалу (для когось – кава в певний час / заняття з йоги / онлайн відвідування музею чи опери).

4.Позитивні емоції. Підходить все, що покращує настрій. За допомогою мобільних гаджетів, соціальних мереж зранку ділитися один з одним життєстверджуючими відео: фрагментами класичної музики, відео тварин, тощо. Тільки це не повинно перетворитися в «масовий забіг»: наприклад, тільки з 9 до 10 ранку «створюємо настрій».

5.Перенаправити тривогу. Зайнятись корисним або тим, що приносить задоволення. Читання, медитація, малювання, спорт, handmade. Навчатися новому (курси онлайн). Розписати і заповнити весь свій час таким чином, щоб все мало сенс, оскільки байдикування є живильним середовищем для виникнення панічних фантазій.

6.Спілкуватися з близькими, родичами, знайомими які знаходяться на відстані (дистанційна підтримка в месенджерах і відеозв’язок).

7.Оптимізувати закритий простір. Ситуації «закритого простору», коли вся сім’я перебуває вдома більше часу, ніж раніше (на вихідних) є дещо незвичною. Відповідно виникає необхідність по новому вибудовувати і стосунки, і спілкування, і побут тощо:

-вміти говорити (необхідно висловлювати побоювання, які виникають: проблеми з бізнесом, проблеми зі здоров’ям, скорочення все що турбує. Не треба боятись почуттів. Адже, боятися, відчувати безсилля – це нормально. «Відключити почуття» означає перестати бути в контакті з собою. А це значить, що колись почуття «вибухнуть» і їхня сила буде деструктивною. «Дозвіл» на негативні емоції знижує напругу;

-побут (перерозподілити «соціальні» ролі у побуті, у всіх членів родини мають бути певні обов’язки по дому);

-робочий графік, який структурує день (розуміти, що протягом дня у нас має бути час на роботу, побут, відпочинок, спілкування і навчання з дітьми, фізичні вправи тощо).

8.Саморегуляція. Керувати власним психоемоційним станом, наприклад за допомогою таких прийомів:

- «Природні» прийоми (гумор, думки про щось хороше і приємне (наприклад, що зробимо, коли карантин завершиться), різні рухи типу потягування, розслаблення м’язів, перегляд фотографій);

- Самонакази – короткі розпорядження, які людини дає сама собі, застосовуються, коли треба себе поводити відповідним чином, але є певні труднощі з організацією власної поведінки (наприклад: «Заспокойся!» або «Не піддавайся на провокацію!» тощо).

- Вправи для м’язової релаксації, різноманітні дихальні вправи тощо. Наприклад, так зване «дихання по квадрату»: на 1,2,3,4 вдихаємо повітря, на 1,2,3,4 затримуємо дихання, на 1,2,3,4 видихаємо і знову на 1,2,3,4 затримуємо дихання. Якщо виконувати цю вправу кілька хвилин – хвилювання знижується.

9.Сон. Повноцінний відпочинок вночі. Відкладати гаджети за 1 годину перед сном.

 10 НАЙВАЖЛИВІШИХ ПРАВИЛ ОНЛАЙН-КОМУНІКАЦІЇ

1. Зустрічають за ім’ям.

Ваше ім’я — це візитівка. Уникайте таких нікнеймів як supermen_91 або ж vira_anime. Ім’я, прізвище та аватар профілю мають бути справжніми.

2. Коротко й по суті.

Якщо ви користуєтеся месенджером для робочого листування, не розділяйте повідомлення на декілька окремих. Наприклад, «Привіт», потім «Хочу тебе сповістити», потім «Сьогодні збори розпочнуться об 11». Пам’ятайте: повідомлення з несформованою думкою лише відволікає ваших співрозмовників. Є загроза, що останнє повідомлення, де й було головне послання, можуть не побачити.

3. Відповім пізніше.

Після того як отримали повідомлення, напишіть: «Дякую, я отримав лист». Якщо розумієте, що для повноцінної відповіді знадобиться час, теж повідомте про це. Наприклад: «Я дам відповідь через годину / завтра / ніколи». І ваш співрозмовник зрозуміє, що ви звернули увагу на його послання.

4. Аудіоповідомлення.

Якщо у вас немає попередньої домовленості, що ви можете надсилати одне одному голосові повідомлення — то їх надсилати не варто. 

5. Уважність до деталей.

Уникайте писати текст великими літерами — їх заведено вважати криком. Уникайте перенасичення смайликами та стікерами. Не ігноруйте автоматичну перевірку правопису. Коли ви паралельно спілкуєтеся в декількох месенджерах із різними людьми — будьте уважними.

6. Соціальні мережі.

Соціальні мережі — не найкраще місце для ділового листування. І на це є кілька причин. По-перше, в соціальних мережах люди здебільшого відпочивають. По-друге, там більше шансів на те, що ваш лист просто не побачать. До речі, згадайте, коли ви востаннє переглядали теку «інші» в месенджері.

7. «7−38−55».

Через вербаліку (слова) людина сприймає тільки 7 % інформації. Це ваші листи й повідомлення. 38 % — це паравербаліка (тон і голос). Вона працює, коли ви розмовляєте телефоном. 55 % — це невербаліка (жести й міміка). Іншими словами, повну інформацію людина отримає тільки при особистій зустрічі. Якщо у вас виникає підозра, що людина вас не зрозуміла — телефонуйте або просіть про зустріч.

8. Великі файли.

Хмарні технології — це не майбутнє, а сьогодення. Якщо вам треба надіслати файл, що займає кількадесят мегабайтів, користуйтеся спеціалізованими сервісами та файлообмінниками. У листі варто додати не сам файл, а лише покликання на нього.

9. Нічні повідомлення.

Писати повідомлення вночі — ознака поганого тону. Якщо ви можете надіслати повідомлення зранку — так і зробіть. Цінуйте чужий час і сон. Є лише два винятки: це питання життя і смерті або ж ви попередньо домовилися зі співрозмовником про нічний чат.

10. Безпека в інтернеті.

Не відкривайте файли, які надіслали невідомі вам люди. Ви не можете знати, що ці файли насправді містять. Там можуть бути віруси або фото, відео з «агресивним» змістом. 

 

10 жовтня – Всесвітній день психічного здоров'я!

ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я – це стан добробуту, в якому людина здатна реалізовувати свій потенціал; долати щоденні стреси; ефективно й плідно працювати; робити внесок в життя своєї спільноти.

Всесвітній день психічного здоров’я відзначається з 1992 року, з ініціативи Всесвітньої федерації психічного здоров’я (World Federation for Mental Health). 

Всесвітня організація охорони здоров’я заявила, що в наші дні на планеті існують більше 450 мільйонів людей, які страждають психічними захворюваннями. А в західних країнах кожна сьома людина є або параноїком / шизофреніком, або схильна до депресій і алкоголізму.

Метою Всесвітнього дня психічного здоров’я є скорочення поширеності депресивних розладів, шизофренії, хвороби Альцгеймера, наркотичної залежності, епілепсії, розумової відсталості, кількості вживання психотропних речовин і самогубств, питання і проблеми допомоги людям, що страждають на психічні розлади, поширення інформації про ефективні методи для профілактики, медичного лікування і запобігання щодо психічних відхилень, соціальної адаптації.

Зростанню захворюваності сприяють інформаційні перевантаження, політичні й економічні катаклізми в країні, а провісниками захворювань є стреси.

Сучасне життя само по собі сприяє стресам: зміни в житті політичному, економічному, негаразди на роботі, та й просто поїздка в громадському транспорті призводять до того, що людина зі своїми стресами починає миритися, а так і до депресії недалеко.

Стреси стали складовою частиною життя сучасної людини. Люди борються з ними, не замислюючись про те, що потрібно не боротися, а не допускати їх.