Батькам

Як допомогти дитині повірити в себе?

Невпевненість з'являється тоді, коли дитина починає сумніватися у своїх навичках, знаннях або можливостях. Ще не приступивши до справи, невпевнені в собі діти вже малюють у своїй уяві сценарії провалів. Завдання батьків полягає в тому, щоб невимушено допомогти дитині впоратися з проблемою.

Для цього варто слідувати наступним порадам:

📌Проявляйте безумовну любов до вашої дитини. Дитина повинна завжди вірити в те, що незалежно від того, досягає вона успіху чи зазнає невдачі, батьки її люблять і підтримують.

📌Заохочуйте в дитині наполегливість. Успіх і наполегливість крокують поруч. Розвивайте у своїй дитині завзятість.

📌Давайте дитині вибір. Ви повинні давати своїй дитині вибір, нехай навіть в простих ситуаціях.

📌Допоможіть дитині ставити досяжні цілі. Це принесе більшу користь для підвищення її самооцінки, ніж для досягнення життєвого успіху. Після цього допоможіть дитині досягти поставлених цілей.

📌Не змушуйте дитину бути ідеальною. Спроби бути ідеальним — це гра, у якій немає переможців.

📌Дозвольте дитині чути, як ви хвалите її в присутності інших людей.

Як будувати стосунки з пiдлiтком.

1. Забудьте про виховання, подумайте про себе.

Більшість батьків роблять одну й ту саму помилку: вважають, що підліток — «поламана» дитина, яку потрібно «підправити», і вона буде, як раніше, милою і слухняною.

Зрозумійте, виховувати людину в цьому віці вже пізно. Вплинути — так, виховати — ні. Важливіше ужитися і домовитися про майбутнє, тому спробуйте відповісти на просте запитання: «А що потрібно вам самим? Якого життя поруч з підлітком ви хочете?»

Формально той, кому не виповнилося 18 років, — ще не дорослий. Однак людина поводиться як вередлива і безвідповідальна дитина, допоки її вважають дитиною.

Будуйте стосунки з підлітком так само, як з будь-яким родичем або сусідом. Наприклад, формулювання «Не хами! Ти ж був ввічливим хлопчиком. Не хочу, щоб ти виріс грубіяном» — неправильне. Так говорять з дитиною. А до дорослого варто звертатися: «Не грубіянь! Я не потерплю, щоб зі мною так розмовляли».

2. Не говоріть постійно про те, що відчуваєте. Не розраховуйте на модну техніку «Я-висловлювання», коли ви говорите про те, що відчуваєте у відповідь на чиїсь вчинки. Це прекрасно працює для дітей і дорослих. Але не для підлітків, у яких вдосталь власних переживань. Вони просто не почують. Якщо тінейджер знаходиться на стадії знецінення дорослих, ви ризикуєте отримати таке: «Мені плювати, що ти там відчуваєш». Зачекайте років 10, тоді зможете розповісти синові чи доньці про все, що витерпіли. Бажано, з гумором.

А поки не варто говорити: «Ти не прийшов опівночі додому, а я місця собі не знаходила». Краще: «Ти приходиш пізно і не даєш мені спати. Мене це не влаштовує».

3. Не драматизуйте. 

Батьки підлітків нерідко самі схожі на підлітків: занадто схвильовані і все сприймають у чорно-білому кольорі. Емоційність тінейджерів заразлива.

У старшокласниці думки: «Мій ніс задовгий — я потвора». А в її мами: «Донька вважає себе потворою, значить, спробує наркотики або піде на суїцид».

Істерики, конфлікти, сміливі надії та розчарування — реалії підліткового життя. Їх переживали всі. А глобальні проблеми — швидше виняток з правил. Тому не драматизуйте. Якщо вже емоції переповнюють, підключайте розум і заспокоюйтеся так, як вмієте: від дихальних технік до крапель валеріани.

4. Не з’ясовуйте, хто головний. 

Люблячі батьки можуть наполягати на тому, що 16-річна людина — ще дитина. Але підсвідомість не обдуриш. Вона підказує, що на вашій території з’явився ще один дорослий. І якщо не член команди, то конкурент. Тож розгорнеться справжня битва за владу і ресурси.  

У хід підуть дошкульні слова: «Це мій будинок, і ти будеш жити, як я сказав», «Тут немає нічого твого, все куплено на мої гроші» і «Права голосу не маєш, поки не почав заробляти». Однак подумайте, чи потрібна вам така «зброя» у цій боротьбі?

Якщо ви подарували приятелю на день народження телефон, ви ж не вимагаєте дивитися його фото і листування, бо смартфон куплений за ваші гроші? То чому ви вважаєте своєю власністю те, що подарували сину або доньці?

Відмова від конкуренції — це не відмова від керівництва. Батьки знаходяться нагорі сімейної ієрархії, оскільки беруть на себе відповідальність. І тому встановлюють правила. Але якщо ви постійно доводите це на словах (особливо забороненими прийомами) значить, щось пішло не так: головує дитина, або ви живете без правил.

5. Скеруйте жіночу конкуренцію в правильне русло.

У матері й доньки часто домішується ще й жіноча конкуренція за звання «хто на світі всіх миліша». Донька виграє через вік і рідко хто з дорослих зізнається навіть собі, що заздрить молодості. Тому жінки витісняють ці почуття думками на кшталт «вона жахливо виглядає».

Якщо ви — мама, і вас дратує імідж дівчини-підлітка, добре подумайте: якби зустріли таку особу на вулиці, усміхнулися б чи нахмурилися? А в юності — як би поставилися до такої однокласниці?

Усвідомлена конкуренція може принести користь. Вона дозволить матері відсторонено оцінити доньку як жінку. Мудра мама допоможе перетворити мінуси на плюси. А плюси навчить подавати з гідністю. До того ж спроби дівчини-підлітка виглядати «крутіше» матері прийме з любов’ю і повагою.

Небезпечно зовсім уникати розмов про зовнішність. Якщо обмін жіночої інформацією у доньки з мамою не налагоджений, дівчина більше ризикує захворіти на анорексію або довести себе до нервових зривів, орієнтуючись на однолітків.

6. Будьте екскурсоводом по життю

Загрози і диктат не діють на підлітків. Вони намагаються зробити все навпаки. Найгірше рішення — образитися, відсторонитися і дозволити безконтрольно набивати шишки. Або, навпаки, потурати і намагатися заслужити дружбу тінейджера.

Уявіть, що ви екскурсовод, який розповідає, що де знаходиться і куди приводить. Попереджайте про наслідки, а не бурчіть. Діліться власним досвідом. Показуйте більше ситуацій та прикладів. Не повчайте, а пояснюйте свою точку зору. З вашого боку не має бути заборонених тем. Підліток повинен знати, що з вами можна говорити про все: евтаназію, аборти або долю вимираючих племен Амазонки.

Якщо вас щось турбує в житті підлітка, а той відмовляється про це говорити, не приставайте із запитаннями, а розкажіть історію. Але без теоретизування і нотацій. Наприклад, замість запитання «Як багато пива ти випиваєш?» розкажіть про вашого однокурсника, який зганьбився на побаченні через похмілля. Розповідайте, доки не почуєте: «Та зрозумів я вже натяки! Немає в мене проблем з алкоголем, заспокойся».

7. Говорити про секс і алкоголь — пізно.

Сексуальна просвіта та бесіди про алкоголь і наркотики потрібні були раніше. Максимум у молодшому підлітковому віці. Тінейджеру взагалі не до розмов — його крають емоції і гормональні бурі. Уявіть, що у вас підскочив тиск або ви випили зайвого. У такому стані ви будете не думати, а діяти відповідно до ваших цінностей і рішень, які приймали раніше. Так і підліток проявить те ставлення до сексу і різних хімічних речовин, яке в нього склалося раніше.

Не встигли? Тоді говоріть вчинками, а не словами. Наприклад, дома має діяти заборона на куріння для всіх членів сім’ї. А якщо вживати алкоголь у вас прийнято лише на свята, то введіть санкції за порушення цього правила. Однак ви маєте бути готові до розмов про новий досвід підлітка. Якщо він ділиться з вами сумнівами і невдачами, це ознака довіри.

8. Права додаються до відповідальності. 

Якщо підліток хоче розширення прав — це супер. Але разом з ними збільшується і зона відповідальності. Тобто якщо «дитинка» вимагає купити «іграшку» (гаджет чи щось інше) вартістю у вашу місячну зарплату, вона зобов’язана взяти участь у веденні сімейного бюджету і перейнятися витратами. Забезпечувати себе повністю підліток поки не може, але він здатен, наприклад, не тільки підзаробляти на розваги, а й сплачувати частину комунальних послуг. А батьки мають виділити йому житловий простір і ставитися до заведеного там порядку (хай навіть безладу) так само шанобливо, як до території сусіда.

Якщо тінейджер не заробляє, він може вкладати свою працю. За певні роботи нагородою є сам результат, а покаранням — його відсутність. Наприклад, якщо син або дочка постійно забувають купити продукти, ви можете «забути» зготувати їжу. 

Праця в жодному разі не має перетворитися на «рабські повинності». Підліток має право відмовитися або взяти на себе подвійне навантаження. Але і сім’я, відповідно, витрачає мінімум або максимум коштів на те, що хоче підліток. І все це без зайвих слів, докорів і умовлянь.

9. Використовуйте соцмережі

Соцмережі вам потрібні не для того, щоб відстежувати контакти підлітка і контролювати, що пише син або донька на своїй сторінці. Використовуйте їх за прямим призначенням: діліться інформацією, власною позицією, підтримуйте інтерес до себе. Ваші діти можуть так і не дізнатися, що ви колись танцювали сальсу або знаєтеся на історії Середньовіччя. Найбільше вони знають про те, як ви їсте, прибираєте, дивитеся фільми і ходите до магазинів. То покажіть їм себе з іншого боку.

Дружити із сином або донькою — не найкраща ідея, адже в батьків інша місія. А ось стати френдом підлітка ви можете.

10. Дозвольте себе критикувати

Не прагніть бути ідеальними батьками: яким би щасливим не було дитинство, кожен клієнт психоаналітика пригадає чимало промахів тата і мами. Тож дайте підлітку покритикувати себе вдосталь, інакше він не зможе відокремитися від батьківських установок і почати самостійно мислити.

Однак відрізняйте критику від хамства. Нехай тінейджер каже, що хоче, але не грубить батькам. Вимагайте ввічливості, не бійтеся цим озлобити. Підліток навчиться критикувати в прийнятній формі, це допоможе в дорослому житті.

У цей період з’ясується, що все, що ви робили — не так, як треба, і навіть на шкоду. А самі ви безнадійно відстали від життя. Найголовніше — не впадайте в почуття провини. Правду про себе як про батька чи матір ви дізнаєтеся років через 10-20. А поки вимагайте конструктивних пропозицій, до звинувачень не дослухайтесь.

Iнтернер - простiр.

1. Поспілкуйтеся зі своїми дітьми. Спробуйте організувати спільно з ними будь-яку онлайнову діяльність.

Поцікавтеся тим, що вони роблять в Інтернеті, розпитайте їх про це. Важливо, щоб у дітей та молодь не виникало відчуття, що батьки їм не довіряють. Налаштування фільтрів, відстеження і обмеження доступу важливі, однак це має супроводжуватися діалогом та обговоренням. 

Коли діти та молодь проводять час поза домом з іншими людьми, у них з’являється доступ до інших (можливо, без обмежень доступу) пристроїв, тому довірливе спілкування має велике значення: чи розкажуть вони вам, коли щось трапиться? Коли діти та молодь розповідають вам про будь-який інцидент, що стався в Інтернеті, важливо реагувати стримано. Найголовніше, що вони вам про це повідомили, і адекватна реакція з вашого боку зміцнить їх на думці, що ви можете їм допомогти, а отже, вони звернуться до вас знову, якщо подібне повториться.

Дітям та молоді бажано мати уявлення про те, що таке Інтернет, для того, щоб вони краще розуміли, що таке «інтернет-простір», в якому розміщені їх улюблені платформи, як-от Instagram, Snapchat та YouTube. Інтернет часто видається дітям та молоді якимось абстрактним місцем, і за відсутності певного розуміння його роботи їм може бути складно усвідомити та розпізнати ризики, наочно собі їх уявити. Можна провести аналогію з великим містом, в якому є багато чудових місць та приємних людей, але також є й місця, куди ви б не пішли в жодному разі, тому що там небезпечно. Це допоможе дітям та молоді замислитися про різний «контингент», який можна зустріти в Інтернеті, про те, як може поширюватися інформація тощо.

Батьки повинні проявляти інтерес до того, чим займаються їхні діти в Інтернеті, і бути готовими розповісти про власний онлайновий досвід з метою вибудовування довірчих відносин та відкритого діалогу.

2. Визначте, які технології, пристрої та послуги використовуються у вашій родині/у вас вдома.

Почніть з пристроїв: визначте, які пристрої у вас вдома мають доступ до Інтернету, включаючи мобільні телефони, ноутбуки, планшети, а також «розумні» телевізори, ігрові приставки та фітнес-трекери, – все, чим користуються члени вашої родини. Визначте, якими онлайновими послугами та додатками користуються члени вашої родини за допомогою усіх цих пристроїв.

3. Встановіть на всіх пристроях брандмауер та антивірусну програму. Поміркуйте над тим, чи будуть корисними та чи підходять для вашої родини програми фільтрації, блокування або відстеження.

Встановіть на всіх ваших пристроях антивірусну програму та захист від шкідливих програм і регулярно оновлюйте їх. Навчіть ваших дітей основам безпеки в Інтернеті. Наприклад, чи оновлена операційна система? 

Чи використовуєте ви найновішу версію програми? Чи встановлені останні оновлення для системи безпеки? 

Програми фільтрації та відстеження досить ефективні, однак у разі їх використання слід враховувати питання довіри та недоторканності приватного життя. Батьки повинні пояснити своїм дітям, що вони використовують ці програми для того, щоб гарантувати безпеку сім’ї. 

Правила 4. У колі родини домовтеся про умови використання Інтернету і особистих пристроїв, приділяючи особливу увагу питанням конфіденційності, вікової відповідності змісту сайтів, додатків та ігор, Булінг, кількості проведеного перед екраном часу та небезпеки з боку незнайомців. Крім того, створіть вдома атмосферу підтримки задля того, щоб діти та молодь знали, що можуть звернутися за допомогою до батьків/ опікунів.

Щойно діти та молодь починають користуватися технологіями, обговоріть та виробіть разом з ними набір загальних правил. Ці правила повинні визначати, коли дітям та молодим особам дозволено користуватися Інтернетом і яким чином, а також скільки часу їм можна проводити перед екраном.

Зразок поведінки у цифровому середовищі: важливо, щоб батьки подавали дітям гарний приклад.

У дітей набагато швидше сформується модель правильної поведінки, якщо у них перед очима буде відповідний приклад їх батьків/опікунів.

Така сама логіка може бути застосована і до фотографування та розміщення знімків в Інтернеті: перш ніж публікувати світлини в Мережі, слід отримати згоду. 

Батькам варто звертати увагу на те, якою інформацією про своїх дітей вони діляться в соціальних мережах і в Інтернеті загалом, зокрема, це стосується особистих історій про дітей або їхніх світлин. Пам’ятайте про недоторканність приватного життя вашої дитини – як в даний момент часу, так і в перспективі.

Діти та молодь повинні мати можливість обговорювати будь-які труднощі та проблеми, з якими вони мають справу в цифровому середовищі (і в реальному житті). Один зі способів ініціювати таке обговорення – взяти приклад новин зі ЗМІ, в якому йдеться про ту чи іншу поведінку в Інтернеті. Це дозволить знеособити проблему і дасть змогу дітям та молоді висловити свою точку зору.

5. Будьте в курсі того, які онлайнові та мобільні послуги використовують ваші діти (соціальні мережі, веб¬сайти, додатки, ігри тощо), а також усвідомте, як ваші діти проводять час в Інтернеті.

Вивчіть питання про те, як забезпечити максимальну ступінь безпеки дітей та молодь при використанні додатків і платформ, у тому числі за рахунок налаштувань приватності облікових записів, обліку вікових обмежень тощо.

Використовуйте інструменти для мобільних пристроїв, як-от Family Link та інші інструменти батьківського контролю. Перевіряйте, чи продаються певні продукти та чи можливо здійснення покупок у додатках.

Спробуйте зрозуміти мотивацію поведінки дітей та молодь в цифровому середовищі. Чому вони використовують конкретні вебсайти та послуги? Що надають їм різні вебсайти та послуги стосовно спілкування в колі друзів, самоідентифікації та відчуття приналежності? Розуміння цих речей також допоможе вам ліпше зрозуміти, з якими соціальними та емоційними проблемами (які іноді можуть стати причиною ризикованої поведінки) можуть мати справу діти та молодь, і ви зможете дати їм поради про те, як розвивати стійкість.

Огляд можливостей інтернет-сайтів

6. Зверніть увагу на вік «цифрової згоди»

У деяких країнах діють закони, що встановлюють мінімальний вік, починаючи з якого компанії або вебсайти можуть просити молодь повідомити персональну інформацію без попереднього отримання підтвердженої згоди батьків. Вік «цифрової згоди» зазвичай варіюється в межах 13-16 років. У деяких країнах практика вимагати згоду батьків перед тим, як запитувати у молодь особисту інформацію, має рекомендаційний характер, тоді як в інших країнах це передбачено законодавчому рівні (див. статтю 8 Загального регламенту ЄС про захист даних (GDPR)). На багатьох веб-сайтах, призначених для дітей молодшого віку, потрібна згода батьків для реєстрації нового користувача. Перевіряйте кожну послугу на наявність вимог до мінімального віку.

7. Контролюйте використання кредитних карток та інших платіжних механізмів

Існує безліч пристроїв, додатків та послуг, що дозволяють здійснювати покупки і суворо контролювати доступ до облікових записів батьків, що містять платіжні механізми й дані кредитних карток. Важливо стежити за збереженням даних ваших кредитних та дебетових карток і нікому не повідомляти пін-коди, щоб уникнути несанкціонованого доступу.

8. Механізми подання скарг

Дізнайтеся, як повідомити про проблему на платформах, якими користуються ваші діти, і як видалити профіль або змінити зазначену в ньому інформацію, і, коли діти подорослішають, переконайтеся, що вони теж уміють це робити. Крім того, з’ясуйте, які є місцеві «лінії допомоги», куди можна звернутися зі скаргою. 

9. Реклама, недостовірна інформація та дезінформація

Майте на увазі, що реклама може мати неприйнятний зміст або вводити в оману. Розкажіть своїм дітям, як вони можуть поскаржитися на рекламу та більшою мірою контролювати те, який контент їм пропонується. Важливо розуміти, що все, що діти та молодь бачать в Інтернеті, може впливати на їх погляди. Допомагайте їм підвищувати їх рівень медійно-інформаційної грамотності.

10. Створіть атмосферу Діти та молодь мають розуміти, що підтримки онлайновий світ є відображенням реального світу – в ньому є як хороше, так і погане.Важливо, щоб діти та молодь знали, що завжди можуть звернутися до вас за допомогою і підтримкою, коли щось станеться, і що вони самі можуть надати комусь підтримку в Інтернеті.Залежно від віку ваших дітей може мати сенс цікавитися тим, який контент вони розміщують в Інтернеті і яку інформацію вказують в онлайнових профілях.

Діти та молодь повинні вміти розпізнавати Онлайн-ризики 

– деякі з них цілком зрозумілі, але є не настільки очевидні 

– як-от примус, шантаж, публічне висміювання. 

Ці прийоми часто використовують зловмисники та злочинці.

Діти та молодь повинні також розуміти, що доступ до Інтернету передбачає певну відповідальність. Їм належить знати, що закони діють не тільки в реальному світі, а й в цифровому середовищі і їм слід поводитися відповідним чином.

11. Оскільки діти та молодь дедалі 

більше дізнаються про онлайновий світ, вони можуть мати бажання зустрітися з людьми, з якими вони незнайомі в реальному житті, але підтримують зв’язок в Інтернеті. Вам необхідно доступно пояснити їм, чим небезпечні зустрічі з незнайомцями, з якими вони спілкуються в Інтернеті.

Діти та молодь можуть наражатися на реальну небезпеку, якщо вони вирішують зустрітися наживо з незнайомцями, з якими спілкувалися тільки в Інтернеті. Люди в Інтернеті можуть виявитися не тими, за кого себе видають. Та якщо все ж таки сформувалася міцна онлайнова дружба, і ваша дитина бажає влаштувати зустріч, не дозволяйте їй іти одній або без супроводу, а дайте зрозуміти, що збираєтеся піти разом з нею, або переконайтеся, що з нею піде інший дорослий, якому ви довіряєте. Звісно, все залежить від віку дитини.

Крім того, важливо брати до уваги, що останнім часом почастішали випадки злочинів без фізичного контакту, в яких мета злочинців та зловмисників полягає не в тому, щоб зустрітися з дитиною, а в тому, щоб отримати від неї матеріали сексуального змісту.

12. Важливість персональної інформації 

Поясніть дітям та молодим особам, що їм слід ділитися тільки тією інформацією, яку, на вашу і на їхню думку, дозволено побачити стороннім. Їм не слід ділитися інформацією, що дозволяє встановити їх особистість. Нагадайте дітям та молодим особам, що в них є онлайн-репутація, за якою необхідно стежити. Після того як контент опубліковано, його може бути складно змінити або скорегувати.

13. Переконайтеся, що діти та молодь розуміють, що означає публікація світлин в Інтернеті, в тому числі їх власних фотографій та фотографій їх друзів.Поясніть вашим дітям, що фотографії можуть розкривати безліч персональної інформації. Діти та молодь повинні розуміти ризики, пов’язані з використанням камер та опублікуванням контенту. Бажано, щоб світлини інших людей не викладалися без їхньої згоди. Це також стосується і батьків, які роблять та публікують знімки своїх дітей. Крім того, важливо, щоб діти та молодь розуміли, що іноді інформацію може розкрити хтось із їхніх друзів або членів  сім’ї, тому їм варто поговорити про це зі своїми друзями та родичами і розповісти про небезпеку надмірного розкриття інформації. Порадьте своїм дітям не викладати свої фотографії або фотографії друзів, на яких є елементи, які легко піддаються ідентифікації, як-от таблички з назвами вулиць, автомобільні номери або назва школи на толстовках.

Як убезпечити дитину від  Iнтернет-залежності?

Не можна дозволяти дитині проводити занадто багато часу в он-лайні.

Кількість часу, яку діти проводять в он-лайні, є причиною хвилювання багатьох батьків. Спочатку батьки з радістю прийняли Iнтернет у свої оселі, сподіваючись, що він відкриє нові навчальні можливості для їхніх дітей. Однак дуже швидко батьки збагнули: замість того, щоб використовувати Iнтернет для виконання домашніх завдань і досліджень, діти проводять там години, обмінюючись миттєвими повідомленнями зі своїми друзями, граючись в он-лайн-ігри або розмовляючи з незнайомими людьми у чат-кімнатах.

Підтримання здорового балансу між розвагами та іншими видами діяльності в житті дітей було завжди проблемою для батьків. Iнтернетзробив це завдання ще більш складним. Можливості, які надає Iнтернет для спілкування та он-лайн-ігор, іноді призводять до того, що багато дітей і підлітків втрачають відчуття часу, знаходячись в он-лайні.

Ось кілька порад для батьків, як допомогти дітям позбутися Інтернет- залежності.

• Придивіться, чи є у вашої дитини симптоми Інтернет- залежності. Запитайте себе, чи позначається використання Iнтернету вашою дитиною на її шкільній успішності, здоров'ї, стосунках із членами родини та друзями. Визначте, скільки часу ваші діти проводять в он-лайні.

• Якщо ваша дитина демонструє серйозні ознаки Iнтернет- залежності, зверніться за професійною допомогою та отримайте консультацію спеціаліста. Маніакальне використання Iнтернету може бути симптомом інших проблем вашої дитини, зокрема депресії, агресивності або низької самооцінки.

• Перевірте свої власні он-лайн-звички. Чи є у вас проблеми з контролем за власним використанням Iнтернету?

Пам'ятайте, що для вашої дитини ви є головним прикладом для наслідування.

• Не забороняйте Iнтернет. Він є важливою частиною соціального життя більшості дітей. Натомість встановіть сімейні правила використання Iнтернету та визначте, які сайти може та які не може відвідувати ваша дитина.

Слідкуйте, щоб вона дотримувалася цих правил. Вони можуть обмежувати час, протягом якого дитина перебуває в он-лайні кожного дня, забороняти використання Iнтернету або обмін миттєвими повідомленнями, доки вона не зробила домашні завдання, не дозволяти спілкуватися в чат-кімнатах або заходити на сайти, призначені для дорослих.

• Тримайте комп'ютер у відкритій зоні помешкання, а не в дитячій кімнаті.

• Заохочуйте та підтримуйте участь вашої дитини в інших видах діяльності, особливо фізичних заняттях та іграх з іншими дітьми.

• Допомагайте вашим дітям налагодити спілкування з іншими людьми в реальному житті. Якщо ваша дитина сором'язлива або ніяковіє, спілкуючись із ровесниками, віддайте її на заняття, які допоможуть набути навичок спілкування.

Заохочуйте ті види діяльності, які можуть сприяти спілкуванню вашої дитини з іншими дітьми, котрі мають схожі інтереси та хобі.

• Контролюйте своїх дітей. Вивчіть програми, які проводять моніторинг та обмежують використання Інтернету.

• Пропонуйте альтернативи. Якщо вам здається, що вашу дитину цікавлять лише он-лайн-відеоігри, спробуйте призвичаїти її до оф-лайнових «замінників» улюблених ігор.

Наприклад, якщо вашій дитині подобаються рольові ігри у стилі фентезі, заохочуйте її читати книжки з фентезі.